Невимовно боляче писати ці слова…
Наш випускник, Кимачук Максим, загинув на фронті. Йому було всього 22 роки… Непоправна втрата, велике горе для родини, друзів і всіх, хто знав Максима.
Зі студентської лави Максим став до війська. Від самого початку вторгнення він мужньо захищав Україну. Навіть після поранення знову повернувся у стрій і виконував надзвичайно важкі завдання на полі бою.
Пам'ятаємо його ще 14- річним, коли він вступив на навчання: непосидючий, усміхнений,активний і веселий. Іноді не міг всидіти на місці під час занять і вся група вибухала сміхом від якихось його фраз. Учасник багатьох заходів і спортивних змагань. Якщо треба була допомога і звертався до Максима, то він ніколи не відмовляв. Він мріяв про кар'єру військового і ще після другого курсу хотів перейти навчатися до академії, але перехвилювався на ЗНО з математики і залишився в коледжі. Повномасштабна війна, окупація, отримання диплома і відразу добровольцем на фронт... Якось говорили про майбутнє і він переконував, що приведе на навчання до коледжу своїх дітей, але не судилося... Не віриться, що Максима більше немає, такого справжнього, сповненого життя, оптимізму...
Ми вдячні Тобі, Максиме, за силу, мужність і любов до рідної землі. Для нас ти назавжди залишишся добрим, щирим, усміхненим, веселим і товариським.
Безмежно сумуємо… Доземний уклін🙏🙏🙏
Вічна слава і світла пам’ять Герою! 💙💛🙏
