‹ Назад

 Історія від нашого випускника.

 

 

Стас закінчив Херсонський кооперативний економіко-правовий фаховий коледж у 2018 році. Потім, як і більшість випускників, продовжив навчання за скороченим терміном у Полтавському університеті економіки і торгівлі на базі коледжу. Його відрізняло велике бажання займатися улюбленою ресторанною  справою, тому вже на першому курсі після занять юнак почав працювати офіціантом в закладі неподалік від коледжу. Поєднання навчання та практичної діяльності дали результат. На другому курсі Стас став адміністратором концептуального кафе «Joy» у м.Херсоні. Справи пішли вгору.

    Невдовзі в місті відкрився новий першокласний ресторан «Фазенда», куди нашого випускника запросили  на  посаду адміністратора. Робота дуже подобалася. Стас і днював, і ночував в ресторані, допомагаючи господарю в усіх справах. Але мрія відкрити власний заклад не полишала. Перший капітал заробити непросто, тому в 2019 році з’явилося рішення поїхати на заробітки до Польщі. За кордоном вся родина працювала на заводі «ІКЕА». Механічна нелегка праця задоволення не приносила, але робота на підприємстві дала змогу вивчити мову та підштовхнула до того,  щоб повернутися в професію.

       Випробування завжди загартовують та додають сміливості. Отже, довелося розпочинати з початку, з посади офіціанта. Але впевненість у професії, знання та навички допомогли юнакові швидко адаптуватися і навіть  отримати кращу заробітну платню: вже через три місяці годинну оплату праці підвищили на 4 злотих, а невдовзі юнак обійняв посаду адміністратора закладу з досить пристойним заробітком.

      - Мене всього навчили в Україні, – розповідає герой нашої історії. - Спочатку в коледжі, потім в рестораціях, де я працював. Наш сервіс набагато кращий, більше уваги приділяється створенню атмосфери відпочинку в закладі, інтер’єру, культурі обслуговування. Кожен відвідувач для мене – не клієнт, а гість. Саме в ставленні до гостей основна відмінність культури обслуговування в Україні і в Польщі. У нас все робиться з любов’ю до людей. Постійні клієнти - наче близькі друзі, з ними можна і поговорити, і посміятися, що допомагає завоювати довіру до закладу. У Польщі традиції дещо інші. Мені дуже хотілося створити заклад, до якого люди будуть приходити не лише поїсти, а й відпочити, поспілкуватися, провести час із друзями.

          Ось у родинному колі і вирішили спробувати. Допомагали всі: брат, мама з татом. Ми ризикнули. Відкрили власний невеликий кальян-бар.  На щастя, його полюбили і  місцеві жителі, і українці, які були змушені покинути Батьківщину. Для них взагалі наш заклад  - це маленька Україна!

          Коли розпочалася війна, у наше невелике місто приїхало майже 6,500 тисяч українців. Усією громадою разом із поляками ми допомагали і продовжуємо допомагати біженцям. У перші місяці я працював в ужонді (орган місцевого самоврядування) перекладачем, волонтером. Люди допомагали хто чим може: розселяли по будинках, забезпечували їжею та одягом.

     Наші прекрасні люди унікальні! Вони казали: «Ми не хочемо сидіти на шиї, дайте нам роботу!» Багато хто повернувся в Україну, але багато і залишилися працювати.

    Сьогодні в планах відкрити іще один - більший заклад - на три зали з  українською кухнею та створити там затишну домашню обстановку.

    Коли розробляв концепцію, розумів: зробити треба так, щоб люди відразу відчували особливу  атмосферу. Треба занурити людей у неї, це запам’ятається  надовго. Створювати концепцію потрібно під свої смаки і цінності. Я не вірю, що можна відкрити хороший ресторан, якщо він тобі самому не подобається, не відповідає твоїм уявленням. Адже ресторан – це відображення смаків людини. А твої гості, як і персонал, зазвичай такі, як ти, зі схожою системою цінностей.

     Зараз працюю для людей і на себе, допомагаю ЗСУ,  не полишаю думки про те, що матиму можливість повернутися в Україну. Думаю, що маю місію - розвивати культуру відпочинку, яка допомагає зміцнитися бізнесу.  

     Своєю життєвою історією Стас Вибрик поділився з нашими студентами під час онлайн-зустрічі. Тож бажаємо йому і всім випускникам щасливої долі, самореалізації в житті та професії, а головне - перемоги і миру Україні! 

 

Ірина Качуровська