‹ Назад

SlovoFest: Твоя мовна суперсила

— як студенти підкорювали «підводні скелі» солов’їної 😊

 

    Щороку 21 лютого увесь світ долучається до святкування Міжнародного дня рідної мови – свята, близького кожному небайдужому серцю. Уже 26 років поспіль актуальність цього свята не стає меншою:  на планеті існує більше 7 тисяч мов, і щороку кілька з них потрапляють у зону ризику повного зникнення.  Сумна статистика, яка змушує замислитися… Ліна Костенко точно підмітила: «Нації вимирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову…» Для нас, українців, тема збереження і розвитку рідної мови є дуже актуальною, особливо зараз, коли ворог усіляко намагається витіснити наше рідне своїм чужинським, насаджуючи пропагандистські наративи.

    Чи на часі зараз мовне питання? Безумовно, воно завжди на часі. Саме тому в нашому коледжі до Міжнародного дня рідної мови пройшов захід, який ще раз переконав усіх присутніх, що наша мова, історія та культура варті уваги і заслуговують на шану і захоплення. Адже українська мова — це не лише про правила в підручниках, а про драйв, стиль і справжню інтелектуальну зброю. Замість нудних диктантів ми влаштували «SlovoFest: Твоя мовна суперсила» - розважально-патріотичний захід, де панував дух азарту та креативу.

    Студенти змагалися у п’яти раундах, кожен з яких відкривав мову з абсолютно нового боку – такі собі п'ять кроків до мовного апгрейду.

    Перший конкурс - «Україна: від витоків до сьогодення». Старт був за класикою, але з характером. Це не був іспит з історії, а швидка перевірка на те, наскільки добре ми знаємо свій генетичний код. Від княжих часів до героїчних подій сьогоднішнього дня — учасники згадували факти, які роблять нас тими, хто ми є.

    Другий конкурс здивував абсолютно усіх – розгадували «Інстапостать». Чи задумувалися ви колись над тим, що Тарас Шевченко міг би сьогодні бути дуже класним блогером і мати тисячі підписників у соцмережах, а Леся Українка робила б неймовірно естетичні сториз? У цьому конкурсі студенти вгадували класиків за віртуальними профілями.

    Аналізуючи «вподобання», «сториз» та «підписки» літераторів, студенти переконалися: наші письменники — це справжні інфлюенсери свого часу. А особливо приголомшили фото письменників, згенеровані штучним інтелектом, на яких вони постали сучасними, модними – відповідно до тенденцій індустрії краси сьогодення.

    Третій конкурс - «Словниковий детокс». Ми всі любимо «флексити» та «апрувити», але чи не втрачаємо ми за цим власну ідентичність? Під час «детоксикації» студенти розбивали речення, перевантажені англіцизмами та сленгом, і шукали для них соковиті українські відповідники. Виявилося, що «замінити» можна куди виразніше, ніж «реплейснути».

    Четвертий конкурс теж змусив триматися в напрузі: «Емодзі-шифрування фразеологізмів» - це вам не жарт! Як передати «пекти раків» або «задерти носа» за допомогою смайлів? Це був справжній виклик для логіки та уяви. Модерні ієрогліфи (емодзі) стали ключем до скарбниці народної мудрості, а позитив і гарний настрій супроводжували кожну розгадану головоломку.

    «МедіаДрайв» - фінальний акорд — занурення в сучасний культурний простір. Студенти демонстрували знання українського кіно та музики, які зараз розривають чарти та підкорюють світові екрани. Це була чиста енергія сучасного українського контенту.

    Позитивні емоції студентів, доброзичлива атмосфера заходу дали чітке усвідомлення: знати свою мову та культуру сьогодні — це не питання оцінки в заліковці. Це питання самоповаги. Мова — це те, що робить нас «своїми» серед мільйонів, це наш тихий пароль і гучна зброя.

    Ми часто шукаємо суперсилу в кіно чи коміксах, забуваючи, що вона вже є у нас на кінчику язика. Цінувати рідне — це не про гасла, а про вибір кожного дня: який подкаст послухати, яку книгу розгорнути і як підписати фото в мережі. Коли ми говоримо українською, ми не просто передаємо інформацію — ми зберігаємо цілий світ, який намагалися стерти, але який вистояв. І сьогодні цей світ звучить гордо, сучасно і непереможно.

    Пам’ятай: твоя мова — це твоя суперсила. Користуйся нею на повну!

 

Алла СЕРГАЗІНА,

викладачка коледжу