‹ Назад

 

День героїв Небесної Сотні

 

 

    Лише 12 років минуло від трагічних і величних  подій  Революції Гідності 2014 року, але здається, що то було ніби вчора. Коли 20 лютого на Майдані ховали Героїв Небесної Сотні і до неба линула тужлива «Плине кача…» скорбота перепліталася з відчуттям перемоги, з усвідомленням того, що вдалося захистити Україну, її свободу і європейський вибір. Тоді ніхто не очікував війни та російської окупації, не міг уявити, які випробування чекають на нашу країну, але досвід згуртованості, свідомого вибору діяти  і ризикувати  життям заради цінностей і своєї Батьківщини дав змогу вистояти у перші місяці війни і потім під час повномасштабного вторгнення.

    Напередодні Дня героїв Небесної сотні  викладач історії В.О. Добровольський  і студентка групи  О - 291 Ілона Гаврилюк провели виховний захід, присвячений подіям Революції Гідності для студентів Херсонського кооперативного економіко-правового фахового коледжу.

    Було визначено причини протистояння між владою і активістами, розгортання Майдану як в Києві, так і в різних містах України, присутні згадали і про появу Антимайдану, про спроби влади залякати і зламати протестувальників.

    Учасники заходу з’ясували, яким чином приймали «диктаторські закони» 16 січня 2014 року і чому їх ухвалення ще більше збурило суспільство.

    Згадали «Криваве Водохреще» і перших загиблих на Майдані

    І знову, як і 12 років тому, звучать пророчі слова Т.Г. Шевченка у виконанні Сергія Нігояна як кредо життя, як заповіт: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!»

    Сергій Нігоян, Михайло Жизнєвський та Юрій Вербицький стануть першими героями Небесної Сотні.

    18-20 лютого почалися масові розстріли, але зламати волю і дух вільних людей влада не змогла і змушена була відступити. Можливо і тому,  що як і сотні років тому Михайлівський золотоверхий собор став центром спротиву і надії. Послушник монастиря – активний учасник Євромайдану – відчинив браму для постраждалих, а потім 5 годин поспіль бив у дзвони, щоб зібрати людей і не дати силовикам розігнати майдан… Революція Гідності перемогла.

    Дванадцять років тому на Майдані та Інститутській ми втратили нашу Небесну Сотню. Героїв, які поклали життя, щоб ми могли жити в іншій, кращій Україні. Вони теж хотіли жити, кожен мав свої мрії і плани на майбутнє. Але не судилося…    

    З’явилися символи Євромайдану:  паперові фігурки білих янголів,  Орден Героїв Небесної Сотні, Алея Небесної сотні, пісня-реквієм «Плине кача по Тисині», а в Херсоні  замість пам’ятника Леніну – меморіал Героїв Небесної Сотні, а трохи згодом Героїв російсько-української війни на площі Свободи.

    Ці події надихнули українських поетів, зокрема Д.Павличка та Л.Костенко, С. Бондаренка і Л. Воронюк на увічнення Революції Гідності.

    Уважно роздивлялися студенти картину херсонського художника Євгена Ситнікова «Майдан - Революція Гідності», шукаючі на ній знайомі символи і події.

    Та найцікавішими стали спогади присутніх і їх родин про події такої недавньої історії: про Херсон і Львів, Миколаїв і Рівне, Київ і Одесу, про самооборону Майдану,  про продукти і речі, що передавалися мітингувальникам,  про блокування баз Беркуту і захист приміщень обласних рад від спроб вивісити російські прапори, про підтримку автомайдану, про переживання і надії, про участь і проукраїнських мітингах весною 2014 року вже після Революції Гідності, про пам'ять і шану.

    А закінчився захід такими щемкими словами  Мар’яни Савки:

Стоїть Майдан братів – плече в плече,

і разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

де убієнний ангелом стає,

бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть...

Героєм слава – вписано у серці.

 

 

Ольга Сокальська,

Віктор Добровольський,

 керівники клубу «Пізнай світ»