‹ Назад

Моя життєва позиція.

 

 

   Людина – істота мрійлива. Не важливо скільки тобі років, вже доросла, чи ще дитина ти. У когось мрії можуть змінюватися щоденно (тоді, напевно, це не мрії, а бажання), а для когось мрія – одна на все життя. Хтось мріє про матеріальні речі, ну а для когось це щось високе, духовне. Усі ми різні, і в кожного своє уявлення про те, що може зробити його щасливим.

   Пам’ятаю, у дитинстві мене запитають: «Про що ти мрієш? Чого твоя душа бажає?» А відповіді в мене не було. Чого може бажати мала дитина? Про що може мріяти її голівонька? Єдине, чого мені тоді хотілося, – це близькі люди поруч. Та і хіба то мрія? То просто необхідність для кожної людини.

    Зараз мене запитайте: «Про що ти мрієш?», і відповідь буде негайною. Мої мрії вже чітко сформовані, я знаю, чого хочу. Думаю, для кожної людини мрія - наче дитинча. Ти створюєш цю думку у своїй голові, днями, тижнями, роками виношуєш, і коли приходить час випустити її у світ, нарешті, оживити, - то буде твоя мить, мить насолоди та щасливого завершення бажань.

   Я майже певна, що кожна людина потребує мрії. Саме у мріях я бачу сенс життя, ту ціль, якої варто досягнути. Не важливо, наскільки масштабною є твоя мрія, важливе саме те світло в кінці, емоції, що супроводжують здійснення бажаного.

  Згадуються слова Ліни Костенко: «Людина нібито не літає...А крила має. А крила має!» Важко не погодитися, бо ж людина без мрії – наче птаха без крил. Позбавили мрії – відрізали крила.

Лілія Скапа,

студентка групи М-291